Як удома...
Відпочити з дороги спинилась...
Назбирала в нім зілля – розмаю,
Щоб вкраїнцям всім доля стелилась.
Назбирала калини і квітів,
Щоби вишити всім сорочки...
З неба – райдуги й зір – дивоцвітів,
Щоб дівчатам були на стрічки.
Оглядала поля і могили,
Стоголосі луги і гаї...
Зорі з неба їй ясно світили,
Дарували пісні солов’ї...
Поспішала в міста і села
Хазяїв цих просторів застати,
Була радісна і весела
Україна – моя й твоя мати...
А назустріч їй мутна річка
І безхатченко у лахмітті,
Журно лиш привітали смерічки:
«Українці десь бродять по світу...»
Розгубили хто совість, хто мову,
Хто – запроданець, хто – байдужий...
Солов’ї щебетали знову –
Україна плакала дуже...
Свидетельство о публикации №112112407605