Ганна Осадко. банально о яблоках

                Ганна Осадко.

                банально о яблоках

                Глеб Ходорковский


            Ты их всех сбереги, Боже:
            притихшие клёны - они за одну морозную ночь всю листву потеряли,
            птиц безымянных - они чёрными нитками крыльев штопают небо,
            седую траву, которая миро росы источает утром -
            любили они беззаветно,
            безголово и безоглядно,
            чутким сердцем своим зелёным,
            даже птицы - зкелёным...

            С синяками и синицами с небес яблоки падали,
            зажмурив глаза от страха -
            Гуп!
            вот и застыли, снулые...
            их сотни в саду - а собирать уже нЕкому...

            Сбереги ты их всех, Господи,
            до единственного, самого маленького,
            до последнего -
            чтобы жили они не зря и умирали не зря,
            ладонями прикоснись к побитой, туго натянутой кожице
            сердца
            чуткого и нежного,
            с червоточинками
            осени и любви...

               
                *   *   *          

                банально про яблука
               
                Ганна Осадко

Бережи їх усіх, Боже:
клени притишені, що за єдину морозяну ніч листя усе згубили,
птахів безіменних, що небо чорними нитками крил церують,
траву посивілу, що миро роси точить уранці –
бо любили вони беззавітно,
безоглядно і безголово,
чулим серцем своїм зеленим.
Навіть птахи – зеленим…

Яблука із синцями й синицями  з небес падали,
очі заплющували від страху –
Гуп! –
то і лежать поснулі…
Сотні їх у садку – а зібрати уже нікому…

Бережи їх усіх, Господи –
до єдиного, до найменшого,
до останнього –
щоб не марно жили вони і вмирали не марно,
торкнися долонями шкірки тугої,
покоцаної,
серця
чулого і розчуленого
із червоточинами
осені  та любові….


© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111101904561