Зблиском iнею перед ранком...

Зблиском  інею  перед ранком,
Спраглий  влади  над  всім  живим,
Легінь - приморозок  світанку,
Сивий  вершник  без  голови.

Як  же  любо  йому,  як  радо
У  кривому  світі  сльоти
Пронестися  осіннім  садом,
Квітником  хризантем  пройтись,

Снігу  подихом - хижим,  дужим -
Настрахати  багряний  клен,
Сині  вічка  малих  калюжок
Враз  засклити  до самих  ден!   

І  ні  роздиху,  ні  відбою
У  тривозі  повітряній  тій...
То  невже  ж  і  для  нас  з  тобою
Мерехтить  десь  світанок  такий?

Розсміється  луна  над  владою
І  марнОтою  суєти,
Хтось  всесильний  встане  завадою
Нашій  осені  золотій,

З  тихим  дзвоном  злетить  стривожено
Листя-золота  веремій...
...Ти  прийми  і  цей  день  зморожений
І  не  ремствуй:  зима...  завій.
 


Рецензии