Раби

Напевно, то така вже доля:
Крізь час нести ярмо на шиї,
Плекати в рабстві волелюбні мрії
І бачити, як квітне погань!

Запліснявіла квітка можновладдя,
Неначе той бур'ян пшеничним полем,
Понівечить усе і вирве з корнем
Шматок змарнілої людської правди!

І так терпіти пару сотень літ!
Завзято йти на ешафот!
Уміє тільки наш народ
Нащадкам дарувати в спадок гніт!

Бо кажуть: пекло після смерті...
Не вірте - видумали люди!
В смолі брехні горіти буде
Натури рабської інертність!


Рецензии
"І бачити, як квітне погань!" - вірно висловились, скрізь одне і теж. Дякую за твір.

Наталья Сытник   19.03.2013 17:36     Заявить о нарушении
Дякую за відгук і розуміння мене! З повагою!

Инна Орлецкая   29.03.2013 15:31   Заявить о нарушении