Прекрасній пані Ользі
В листопаді не співають солов’ї,
Не встигає сонце землю обігріти.
В птаха білого зажура на крилі,
Бо з собою взяв він спомини про літо.
Хай птахи несуть тривоги в синю даль,
Тільки радістю щоб зарясніла доля,
Солов’їв нема, та знову «Пастораль»
Ніжно пише Осінь для Княгині Олі.
Молода, така вродлива, осяйна
Нерозтрачену любов у серці маєш,
Квітка осені чудова, чарівна
З кожним роком ти все більше розквітаєш!
Квітка осені, бо в цей осінній день
Дав Господь тобі життя твоє лиш, власне.
І яких би доля не сплела пісень
Ми живемо на землі, - а це прекрасно!
Лиш в куточках озерець-очей майне
Легкий смуток сподівань, що загубились.
Все мине, повір і смуток цей мине,
Ще не всі зірки на небі запалились.
Десь там високо у небі є зоря,
Затаїлася в космічному чеканні –
Піднеси їй сірника – вона твоя!
Хай збуваються усі твої бажання!!!
Вiтання
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112112311120
Свидетельство о публикации №112112311120
Рецензии