Приємно бути в Вашому полоні –
Солодкими стають думки солоні.
Весна у моїй осені квітує.
До серця Вашого, розніжена, іду я…
Простягнуті назустріч Ваші руки,
Вже серце терпить найсолодші муки.
Вже тіло пестощі вночі до себе кличе,
Хоча йому подібне вже й не личить.
Спокуси переслідують щоденно,
Емоції розгойдують шалені.
І сміх, і сльози з Вами вже пізнала,
Вже зовсім близько й почуттєве жало.
Замислююсь, чи ватро нам грішити.
Дзвінка ж чекаю так несамовито,
Щоб поєднались знов думки і душі,
Які віднещодавна не байдужі.
Я забуваю, скільки за плечима,
Шукаю Вас жаданими очима.
Жартуючи, до себе приближаю,
А трішки подразнивши, віддаляю…
Ці переміни нам обом на руку, -
Табу боронить нашу творчу злуку.
Хай буде цнота в поетичних перах
І сонячно в душевних атмосферах.
20.11.2012р.
Приемно бути в Вашому полонi
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112112101183
Свидетельство о публикации №112112101183
Рецензии