Друзі
Красота, як вірні друзі
Біля тебе гомонять.
Хай зозуля їм у лузі
Не замориться кувать.
Хай їх доля рясно квітне,
Джерелом струмить сповна,
Осінить кохання плідне,
Щоб нащадків - пелена.
Не пустіє мрія-чаша,
Через вінця радість ллє.
Вік не скудне душа наша
І ключем чарівним б’є.
Ліпота, як є на світі
Кому руку простягнуть,
Як сміються радо діти
Та у злагоді живуть.
Як казково на світанку:
Ти проснувсь, а поруч всі.
По життю, аж до останку,
Чуєш рідні голоси…
Чудеса, як є свобода,
Чвар немає у раю,
Як не зрікся свого роду
У прабатьківськім краю…
Найцінніше вірні друзі,
Діти, внуки золоті
Та кохана… А ще Муза,
Руйнівниця самоти.
Друзi
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2012
Свидетельство о публикации №112112110061
Свидетельство о публикации №112112110061
Рецензии