В душі образа, щем, нестерпний біль,
А серце замітає заметіль.
Іду у поперек життя, іду уздовж.
Іду... Зі мною тихо плаче дощ.
Здавлю до болю грудочку землі,
Колись згадаю, як були малі.
Як розплітали русі свої коси,
Збивали босоніж травневі роси.
Відкрию очі- подивлюсь у небо.
Відкрию душу- подивлюсь у себе.
Відкрию серце- гляну на життя
Прожитому немає вороття.
2006р.
Иду
© Copyright: Яна Ковалева, 2012
Свидетельство о публикации №112112009647
Свидетельство о публикации №112112009647
Рецензии