Ця ніч… вона, як сотні, як мільйони,
Отих ночей, що були на землі,
Та не забудеш ти її до скону,
Як не забудеш очі ті ясні,
Неначе перли зо дна океанів,
Неначе зорі із ясних небес;
Той образ із старих романів;
Моментів, сповнених чудес.
Ця ніч… де час завмер на роки,
Де розривається од відчаю душа.
І так, напевно, буде доки,
Ти не зіп’єш ту чашу до кінця.
Ця ніч… обірвана світанком,
Потоплена у мареві думок,
Але ти зрозумієш тихим ранком:
Надія є! Роби до щастя крок…
Ночь
© Copyright: Анна Таряник, 2012
Свидетельство о публикации №112112009494
Свидетельство о публикации №112112009494
Рецензии