Кохаю. Та так, що на заздрiсть Богам

Перевод:
Кохаю. Та так, що на заздрість Богам,
І зорі від заздрощів меркнуть на небі.
Хіба ж їм зрівнятися з сяйвом в очах
Їм вічність до них світити ще треба.

І тане ображено сонця весняний розмай,
Він повторити блиск нашой любові не в силі.
Кохаю. І хай затиха соромливо вулкан,
Подібний вогонь вивергати згубив він надії.

Хай кригою вкриються вмить стихші всі океани,
Бо їх глибочінь перевершило наше кохання,
З ним силой не змірятись вітру, дощу і буранам,
Коханя сильніше від болю, тУги та страждання.

Собой похвалитися в зрівнянні і всесвіт невзмозі,
Коли необ'ємністю міряють нашу любов.
Кохаю! Нестерпно! До крика! До неба! До дрожі!
Пустивши до серця кохання, як кров.


..........................................
оригинал:
Люблю. И пускай задохнутся от зависти звезды...
Злата Литвинова

Люблю. И пускай задохнутся от зависти звезды,
Которым до глаз твоих вечность светить и светить.
Пусть тает обиженно солнца весенняя россыпь,
Ни в чем не сумевшая блеск наших чувств повторить.
Люблю. И пускай утихают стыдливо вулканы,
Оставив надежду низвергнуть подобный огонь,
Пусть льдом покрываются стихшие вмиг океаны,
Ведь их глубину превзошло наше чувство с тобой.
Вселенная даже собой похвалиться не может,
Когда с необъятностью меряют нашу любовь.
Люблю! Невозможно! До крика! До неба!! До дрожи!!!
Пуская по сердцу счастливую общую новь…