(переклад з російської мови
"Не боюсь я небесного ада")
Ніби хвилі, життєві печалі,
Зорі, місяць в тумані очей.
Траур з долі свідомо скидаю,
Гніт його душу й серце пече.
На образи роки не потрачу,
Смуток піснею скину з душі.
Хоч і гірко буває, не плачу,
Переллю його в танець й пісні.
Не просплю світла час у коханні,
Чорноту відмітаю з розлук.
Я на тебе, коханий, чекаю,
На землі лиш тобою живу.
В думках вічно живу у коханні,
Хай час долі літа золотить.
Срібні коси давно уже маю,
А душа ще бажає любить.
Від оцього на крилах літаю,
Не боюсь я земного гріха.
Мить кохання на смерть проміняю,
Щоб щасливою жить в небесах.
Мить кохання на смерть промiняю
© Copyright: Петро Керанчук, 2012
Свидетельство о публикации №112112002545
Свидетельство о публикации №112112002545
Рецензии