Стоять замріяні, злотаві ясени.
Стрункі і горді осені сини.
Все золотом сіяє в одну мить
Торкає пензлик віти,все шумить
Й шепоче: - Осінь, осінь золота,
Красуня, фея, вічна доброта.
А на палітрі теплі кольори,
Червоний, жовтий, що не говори,
А осінь щедра й добра на врожай.
Пташки збираються у теплий край.
Торкнувся пензлик вже й вербових віт.
А на ставку пливе із листя пліт.
Мабуть,немає кращої пори.
Стою, здійнявши руки догори.
А осінь кидає мені під ноги листя.
І горобина у червоному намисті.
І журавлі курличуть сумно так.
А час невпинно йде: тік-так, тік-так...
2004р.
Ос! ння картина
© Copyright: Яна Ковалева, 2012
Свидетельство о публикации №112112010375
Свидетельство о публикации №112112010375
Рецензии