Три тополi
Посадила моя мати.
І у кожноі тополі,
Загадала нашу долю.
Пролетіло літ багато,
А они все біля хати.
То шумлять,то зеленіють,
Наче мамина надія.
Вже тепер та перша, з краю,
Нахилилась засихае.
Чому?-вітерець питае-
Бо років багато маю.
А від тої в середині,
тільки пень жовтіе нині.
Вітерець не запитае,
Бо тополі вже немае.
А ту третю, що край хати
Він не може запитати,
Бо вона часу немае.
Про щось з Богом розмовляе...
Три сестри, як три тополі,
Три надії і три долі.
Свидетельство о публикации №112111905033