Як приходить зима...

Заколисаний гай і поле,
Укриває їх сивий туман...
Кришталеве повітря дзвонить,
Засоромився голий каштан.

Осінь , осінь чекає на зиму,
Поховала у скрині бурштин,
Все намисто із глоду й калини,
Візерунки кленових хустин.

Сукні з шовку берези, вербички,
Кольори золоті  та багряні,
Ой, стоптала ж вона черевички,
Танцювавши із ночі до рання...

А назустріч вже коні білі,
На санках – білосніжна зима,
В діамантах, у сукні весільній
І розкішна – що ніжна весна.

Кольори лиш все білі, із синім,
Випуска з рукавів завію...
Білих , дивних лебідок в хустині,
Осінь танцю свого вже не сміє.

Свої скрині дістала зимонька,
Діамант розсипає на річку,
В небі жовта, тут – сніжна зіронька,
Завірюха покрила нічку...


Рецензии