День за днем пробігав непомітно.
Не виходили зорі на небі з-за хмар.
Я сиділа, чекаючи дива, кусала лікті
Під наркозом твоїх швидкодіючих чар.
Час не йшов - протікав як вода з-під крану.
Нерви рідко, та все-таки, вже здавали.
Я не знаю, можливо, ще надто рано.
Та душа заливає сльозами підвали.
Тихо стукає серце, немов годинник.
Я раніше любила під стук цей мріяти.
Не зважай на слова, ти ні в чому не винен.
Бо це я дуже швидко тобі повірила.
І ніколи, нікому, прошу, не розказуй,
Що довірила серце тобі одразу…
Не розказуй
© Copyright: Инна Бессараб, 2012
Свидетельство о публикации №112111800855
Свидетельство о публикации №112111800855
Рецензии