вона любила терпкії напої,
радіти дрібнощам нелегкого життя,
ніколи не уходила в запої
і від пісень входила в забуття.
вона уміла за руку тримати міцно,
коли її нема в його житті
і почуття усі сплелись у ній так тісно
волосся так заплуталось у сні.
вона ненавиділа слів отих відвертих
і диму сигарет в зачиненім вікні,
могла перечитати сто книжок протертих
й зимові візерунки на замерзшім склі.
вона ходила, ледь землі торкаясь,
залишуючи всюди свій мотив,
приносила у всі затміння ясність
і нагороджувала кожен твій порив.
не виносила, коли він читав нотації,
хтось йшов, вона не зачиняла двері
і розрізняла всі можливі інтонації,
коли мовчазні шепотіли скелі
вона ходила, ледь землi торкаясь
© Copyright: Аня Шишкова, 2012
Свидетельство о публикации №112111804294
Свидетельство о публикации №112111804294
Рецензии