Храм культури

(До  відкриття  Бобринецького  районного  Будинку  культури  після  капремонту)

О велич вічна, храм духовний і душевний
Нарешті ти зумів піднятись із руїн.
Ти наша гордість, ти наш біль, молитва ревна.
Над нашим містом знов звучить мистецтва дзвін!

Твоїх митців краса по справжньому нетлінна
Нам брати приклад з них, пишатись на весь світ.
Перед тобою, сцено, стану на коліна,
За те, що всім дала театру первоцвіт.

О,  сцено рідна, ти нових творців колиска
Обитель творчих душ, талантів оберіг.
Вогнів софітами і рампою нам бризкай
Й веди на простір осяйних своїх доріг.

Знов запалало в місті вогнище культури,
Знов музи ліри всі свої до рук взяли,
Щоб зазвучали до спектаклів увертюри,
І в царство образів сценічних повели.

Ще сотні раз на сцену вийду,  усміхнуся
На кожен ваш аплодисмент я відповім.
Віддам вам серце і низесенько вклонюся –
За храм культури в нашім краї степовім!!!