I не хочу знати, що я пив...

Алексей Ковалевский Укр
* * *

Як я вас не витягував з ям,
Ви своїм дорожили кубельцем
І молились бігким кураям,
Вдовольнялись не сонцем, а скельцем.

Ще й мене обзивали повсяк.
За собою жалкую?
                За вами!
Залишаюся з вами — відтак
Теж до спільної нурюся ями.

Гонорові мої, золоті
І, як суржик, важкі, сірячинні!
Я в своєму до вас почутті
Заховаюся, як в домовині.



* * *

Чашу подала і не здригнулась.
Тільки посміхалася, як пив...
Доле, хоч плащем би загорнулась
Чи ножем спинила цей порив!

Ні, сміялась. Щиро й нежалобно.
Ні, смієшся — котиться луна
По підземних залах, по безгробних
Небесах, сп’янілих без вина.

Недарма ж я корчився в судомах,
Наостанок щось комусь хрипів.
Все минулось.
                Ми з тобою вдома.
І не хочу знати, що я пив...


© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112111609634
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Алексей Ковалевский Укр
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Алексей Ковалевский Укр