щонасправді, ми вже на півшляху
задля нескінченного (волі) думху
не полишай самотню мою руку
не викидай пакет з-під душі.
потяг поніс до тополі би,
але топоя у полі, тут - тонель
ріку би - але тут тільки Еол
розкуйводжує волосся
прагне заняти "стол"
після Ярила
зір полишає спроби донести
[піднести] до
зір полишає мене посередь
метро
рука пише на світанку
на останку
на згадку [:]
не полишай мене [в очах
темний тонель]
без тебе тут навіть не соло
лише зачароване коло
без тебе нульова паралель
думок
слів
снів
у моїй
дурній
голові.
Харківське метро, 2012 рік.
не полишай мене
© Copyright: Мартовский Енот, 2012
Свидетельство о публикации №112111510536
Свидетельство о публикации №112111510536
Рецензии