Цівкою тоненькою
День зникає в просторі,
Як піску кристалики
Під вогнем хвилин.
Хтось все намагається
Жити в своїм гонорі
Та чомусь лишається
Назавжди один.
Дехто серед галасу,
Загубився повністю,
Втратив своє бачення
На остачу літ.
Інший – десь відлюдником,
Поступившись гордістю,
Перейшов з молитвою
У далекий світ.
Що не впустить грішного
До своєї житниці,
До цього безмежного
Скарбу всіх пізнань.
Тільки крізь чистилище,
Браму – судну митницю,
Пройде кроком впевненим
У кінці долань.
Там у невагомості,
Підкорившись мудрості,
Що давно закладена
У таємність сфер.
Знайде щиру істину
В невимовній мужності
І своє призначення
Впише в коловерть.
21:49, 13.11. 2012 рік.
Зображення: http://www.remontila.ru
Цiвкою тоненькою...
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2012
Свидетельство о публикации №112111400263
Свидетельство о публикации №112111400263
Рецензии
Дякую, Юро! Гарний вірш! Дуже колоритнй та й розмір мені сподобався.
З повагою, Георгій.
P.S.
Чомусь спало на думку:
Нашого призначення
(Може й передбачення)
Інколи та іноді
Тягне осягти...
Та гріхи з самотністю
Мають більше значення,
Ніж Закони Всесвіту
Й шлях, яким пройти...
Георгий Данко 05.08.2013 12:54 • Заявить о нарушении
З повагою, Георгій.
P.S.
Чомусь спало на думку:
Нашого призначення
(Може й передбачення)
Інколи та іноді
Тягне осягти...
Та гріхи з самотністю
Мають більше значення,
Ніж Закони Всесвіту
Й шлях, яким пройти...
Георгий Данко 05.08.2013 12:54 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.