Ох, щастя...
Уже не світиться - мигтить...
Чи варто думати про мить,
Коли у ній згасає вічність?
Початок - паросток кінця,
Та чом же, чом, куди не гляну,
Перед очима невблаганно -
Тонкий овал твого лиця?
А серце стиха в скроні б"є:
- Благослови стежки тернові,
Живи,допоки ти в любові.
Співай, допоки голос є!
...Ох, щастя - горенько моє.
Свидетельство о публикации №112111401308