Покажи мені скрипку з вогню,
А чи флейту забутої хвилі.
Розімкни цю тупу маячню,
Це обруччя пустого зусилля
Щось змінити в тупій довготі
Керівного глухого бедламу.
Потім...Потім... О, мрії святі!
Затуляю ридання роками.
Ані пташка з очей не спурхне,
Ані гілка листочок не кине.
Може, тут вже немає мене,
Як немає людині - людини...
Тільки викоси білого дня,
Тільки синьої ночі заплави
Та цупка, як обруч, маячня
І тонкий прозір неба ласкавий.
***
© Copyright: Тамара Севернюк, 2012
Свидетельство о публикации №112111401141
Свидетельство о публикации №112111401141
Рецензии