Коли безвихідь чорних днів
Нависне над тобою,
Вір, що зітреться долі гнів
Господньою рукою.
Коли вже розпач – через край
Й ніхто тебе не чує,
На Господа надію май –
І Він тебе врятує.
Дає людині Він лиш те,
Що вона може знести.
Твоє відродження святе
Із вірою воскресне.
Коли тобі житейський звір
Сувій тривог дарує,
Навіть тоді в спасіння вір,
Бо вихід, все ж, існує.
Хто в двері стукає, повір,
Тому і відчиняють.
Тому ти вір, безмежно вір,
Що чудеса бувають.
Коли гнітить нестерпний біль
Й душа бажає смерті,
Постав собі за самоціль
Із вірою цю жертву
Нести свідомо по житті
І вірити безмежно,
Що далі буде смуга днів
Сучасній протилежна.
Лиш той, хто вірить, віднайде
Таємну нить спасіння.
А все земне, дрібне, просте
Приречене на тління.
ВIРА
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112111300971
Свидетельство о публикации №112111300971
Рецензии