Йшла дiвчина з вечорниць
Мете хуртовина.
З вечорниці йшла сама,
Додому дівчина...
Світить вогником вікно,
Далекої хати.
Виглядае там давно.
Свою доньку мати...
-Де так довго ти була,
Чому забарилась?
-Хуртовина замела,
Трохи заблудилась...
-Якже йшла ти навмання?-
Запитала мати.
-Мене кликав ще здаля
Вогник в нашій хаті...
Все затихло за вікном,
Тільки місяць сяе.
Мати спить давним-давно,
Лиш дочка зітхае.
Білим вкрите спить село,
Тільки їй не спиться-
Чому ж його не було,
На тій вечорниці?
Півень тричі вже співав-
Сон від дівчини втікав....
Спи голубко, він прийде,
Завтра, місіць лиш зійде.
Свидетельство о публикации №112111304263