Про котiв

Невесело живеться сиротині,
Паскудно псові і скотині.
Один котяра в світі пан.
Продажний, правда.
Хоча ж і вусом не дригне,
Коли на полі вчує "киць-киць-киць" -
Лише швиденько дремене,
Подалі та чимдуж.

А вдома - теж його робота -
Він ластиться (яка сволота!)
І муркотить, і розвернеться
І на спині, і на бочку
Потягнеться і повернеться.
Солодко мружиться, не ворухнеться
Коли долоні й пальці його
Поволі пестять - котик-пуся тільки жметься…

Та лиш на кухні промайне хоч щось на
Кшталт команди "Брись!"
Стрімглов несеться до дверей
І хвіст підняв, і  каже "няв",
І  так і лізе вже до ніг  потертися і муркнути -
Абись не гнав господар з хати,
Де дощ, або мороз і сніг
Собаку в буду вже давно сховав.

Отак й людина, що з котової породи,
Чекає слушної нагоди,
Щоб муркотівши вік і прогинавши спину
Враз пазурі пустити, коли не відчуватиме зупину,
І розірвати тих, з чиїх ще вчора годувалась рук.