Ганна Осадко. Экватор лета

    
        Ганна Осадко.

        Экватор лета.

      Глеб Ходорковский.
 
  Лето тянет душу через соломинку,
  Мучит под утро, оборотнем ложится на грудь,
  Припечатывает к бессонной простыне,
  Всё кажется, что ты тут,
  Кажется море,
  Голос его,
  Цвет,
  вкус, словно кровь, солёный
  на жаждущем языке.

  Жара
  мексиканской специей,
  На нёбе  сознания выжигает тавро,
  пугает осенью - то ли старостью, 
  Толь одиноким утром...
  А ты уже чувствуешь их приход
  Как в детстве приезд родителей,
  Шаги их, слова -
  А ты всё боишься раскрыть глаза:
 "А что я им всем скажу?"

    Падалки-яблоки спят в глубокой миске на кухне,
    Не удержались на ветке,
    Падали,
    Безголовые,
    Почти умерли
    Они ожидают кремацию
    В пироге с корицей.

    Покориться,
    Не упираться,
    Забыть, что плавать умею,
    Пусть несёт
    Как линиями метрополитена,
    Как линиями на твоих ладонях -
    Какая из них - моя...

    Подсолнух срезанный в банке поник головою,
    Жёлтой пыльцой сыплет и сыплет на стол,
    Семян не дождавшись.

    В этом году всё так быстро проходит...
 

               *   *   *


     екватор лiта


     Ганна Осадко

Літо витягує душу через соломинку,
Мучить надранок, на груди лягає перевертнем,
До безсонного простирадла припечатує,
Мариться – що ти тут,
Море мариться,
Голос його,
Колір його,
Смак, ніби кров, солоний,
На спраглому язику.

Спека – як спеції мексиканські
Випікає тавро на піднебінні свідомості,
Лякає осінню, ніби старістю
Чи самотнім ранком...
А ти вже чуєш їхній прихід,
Як колись у дитинстві приїзд родичів,
Кроки їхні, слова їхні,
Та все не наважуєшся розтулити очей:
«А що я їм всім скажу?».

Яблука-падалки сплять у глибокій мисці на кухні,
Не втрималися на гілці,
Безголові,
Упали,
Майже умерли,
Чекають на свою кремацію у пирозі з корицею.

Скоритися,
Не пручатися,
Упасти на воду,
Забувши, що плавати умію, –
То най несе,
Як лініями метрополітену,
Як лініями на твоїх долонях –
Котра з них моя?

Зрізаний сонях у банці похнюпив голову,
Жовтий пилок сипле і сипле на стіл,
Насіння не дочекалися.

Цього року все так швидко минає...


© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №11207199370