Батечку, мiй батеньку, високi...
Батечку, мій батеньку, високі
Трави уклоняються ще нам.
Тільки ж підступають інші строки...
Ляжемо хоч глиною у храм,
Що його мурує Будівничий
З вогнетривів —
Люблячих сердець?..
Піт Йому стікає по обличчю,
Щось Йому нагадує багрець,
У якім і наші світять сльози,
У якім і мед осінщин є
Наших...
Не зважаймо на погрози!
Косу смерть клепа? Та ж грім кує —
Он які — не розігнуть! — підкови.
До воріт приб’єм —
Нехай щастить!
Огира відпустим в чисте поле,
Де роса висока шелестить...
Свидетельство о публикации №112111108392
А может, вот только сейчас наступает "серебряный век" украинской поэзии?
Спасибо, за Ваше Творчество!
Романов Евгений Павлович 15.11.2012 12:54 Заявить о нарушении