не маю...
Листям пожовклим впаде і втече.
Я, прикриваючись теплим плащем,
Сонно впаду на твоє плече.
Осінь вже йде, залишаючи пісню.
Я її тихо тобі проспіваю.
Ми стоїмо серед осені – різні,
Та все ж ріднішого я не маю.
Свидетельство о публикации №112110906407