А Юхим той аж скривився,
Пожалів що оженився.
Дурень! Взяв сварливу жінку,
Прогризе мені печінку.
Годі вже репетувати,
Чоловіка з хати гнати.
Слова не даеш сказати,
Хіба гріх пожартувати?
Одна лае, та питае,
Спокію від вас немае!
Чуеш жінко, вже обридло
Надоїли ви обидві!
Жінка зразу й схаменулась,
До Юхима пригорнулась.
Ой! Пробач, це жарти тільки,
Зараз принесу горілки!
Та й зап’емо оцю свару,
Щоб щасливо жити в парі.
А Юхим горілку п’е,
Та міркуе про свое.
Як ще буде така сварка,
Не спасе ніяка чарка!!!
Юхимова жiнка. 2 частина
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112110910240
Свидетельство о публикации №112110910240
Рецензии