Вале-тино Лученко. Любить Холод

               Любить Холод

            Вале-Тино Лученко

            Глеб Ходорковский.


     Пару мешков картошки, честно выкопанной на даче.
     Лето, законсервированное в трёх- двухлитровых и даже полулитровых баночках.
     Немного сушёных грибов - слишком мало,чтобы зимние сумерки пережить

 Да и нужно ли переживать?А когда же жить? На "потОм"?
                Когда зацветут сирень, черёмуха и верба?
 А вдруг правЫ кровожадные майя,и накроется медным тазиком
                эта наша так называемая цивилизация?
 12-ого, 12-ого, 2012-ого в полдень, сиречь в двенадцать.
 Не будет ни Рождества, ни Троицы, ни Пасхи.
 Погаснут все мониторы, или что там у них, Наблюдателей наших,
 и неизвестно, успеют ли спасти
                те 144000 избранных среди равных.
 А твоя исключительность не доказана никем...

          А к чему переживать? Бегать от хаты до хаты?
                Надеяться что о н о  как-нибудь обойдётся?
          Ты боишься холодных дождей? Ветра лютого? Вьюги? Мороза?
          Прекрати! Это - жизнь.Во всей своей хищной красе.
          Разве волк или белый медведь  не прекрасны?
          А в заснеженных Андах - кондор или пума.
 
 Полюби, мой сердешный,зиму. Купи коньки. Научись кататься.
 ДоголА разденься и нырни-ка в пушистейший снег.
 Затопи-ка баньку, и начинай смеяться.
 Ибо это- жизнь. Бежит, рассыпается и течёт.
 Другой такой же не будет.
 Шанса переиграть изначально нет.

          Натяни бельё потеплее, свитер, комбинезон,
                можно и плащ сверху.
          И начинай, наконец,
                жить напропалУю.
 
          Кто знает, сколько этой жизни осталось...

                *   *   *      

               Любити Холод

            Вале-Тино Лученко

            Глеб Ходорковский.


Кілька мішків картоплі, чесно викопаної на дачі.
Літо, законсервоване у три_дво_літрових і навіть у півлітрових слоїчках.
І сушені гриби – цього замало, аби пережити зимові сутінки...

Та й чи треба переживати? А жити коли? Потім? Коли цвістимуть верба_черемуха_без?
Аж як раптом праві кровожерні майя і накриється мідним тазочком наша , так звана, цивілізація?

12-ого, 12-ого, 2012-ого в полудень, сиріч о дванадцятій.
І не буде Різдва, Великодня, Зелених Святків.
І погаснуть усі монітори, чи що там у них,  у наших Спостерігачів.
І не відомо чи встигнуть вони врятувати тих, лімітованих 144 000 вибраних серед рівних.
А твоя винятковість ніким не доведена…

Для чого переживати? Перебігати від хати до хати? Перебиватися, якось воно та буде?
Ти боїшся холодних дощів? Вітру лютого? Завірюхи? Хуги? Морозу?
Збийся! Це -  життя. У всій його хижій красі.
Хіба вовк чи білий ведмідь не прекрасні?
А пума чи кондор в засніжених Андах?

Полюби, серденько, зиму! Купи ковзани. Навчися кататись.
Роздягнись догола, впірни в найпухкіший сніг.
Забіжи в напалену лазню і почни сміятись.
Бо це – життя. Воно тІкає, сиплеться, тече.
Другого такого не буде.
Шансу переграти все спочатку немає.

Вдягни термобілизну, светра, комбінезон, можна ще зверху вітрівку.
І починай врешті жити на повний регістр.
Ніхто не знає скільки його лишилось…


© Copyright: Вале-Тино Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №11210255850