Ти хочеш боротися з подихом вітру?
Ну що ж, це твій вибір, хоч так не вгають.
Повір, це безглуздя і сльози ти витри,
Негоже над урвищем втратити суть.
Я знаю, що боляче йти у самотність.
Чому так кажу? Бо колись був, де й ти.
Так само стояв і зникав в ілюзорність,
Та ось повертаю людей до мети.
Ти хто? Не підходь! І чому в тебе крила?
Ти ангел? Не вірю… Чи марю уже?!
Та ні, ось пориви, що тут я відкрила
І сльози, і серце з грудей… Ой, невже?!
Навкруг розгорнулося клечання буйне,
Співають пташки і струмочок біжить.
«Живи і радій» – обізвалось відлуння,
«Твоє щастя прийде, ще трошки зажди!».
20:37, 6.11.2012 рік.
Зображення: http://blogs.mail.ru/bk/aleks777_05
Над урвищем
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2012
Свидетельство о публикации №112110807809
Свидетельство о публикации №112110807809
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.