Не нужно руки класть на плечи Лина Костенко

 ***

Не нужно руки класть на плечи.
Движенье это лишь уместно в танце.
И убегает зверь доверия в испуге.
Он любит тихий иней и дистанции.

Он любит время. Миги. Дни. Года.
Он странный зверь, он любит даже муку.
Он любит даже расстоянья и разлуку.
Но на плечах не любит руки.

Во всех садах, в сонатах соловьиных,
Он чутко слышит поступь браконьера.
Ловушки ждёт от взгляда и от слов,
И представление ему давно уж не премьера.

О человеческой души тоска-тайга!
Желанный зверь, и горько без него живётся.
Но не зови его, прошу.
Он сам тебя настигнет и, поверь, не промахнётся.

(авторский перевод стихотворения Лины Костенко "Не треба класти руку на плече")






       Ліна Костенко

       ***



Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.