С! нокоси

Тато вранці накосився,
Натрудився, наморився.
Всю травицю склав в покоси,
Й сів спочити в верболози.

Піднялося вгору сонце,
Прмінець слизнув в віконце.
З нами сонечко погралось,
Щоб ми швидше прокидались.

Встали,ліньки потягнулись,
До матусі пригорнулись.
Вже сніданок на столі,
Є робота у дворі.

Літо. Спека. Сінокоси.
Ми розтрушуєм покоси.
Мама, я, Богдан, сестричка,
Тут травичка, й там травичка.

Та така п'янка, пахуча,
А стерня ж яка колюча.
На травичці розвалюся,
Пильно в небо подивлюся.

В небі ластівка пурхає,
По ставку крилом черкає.
Чи крильчата просто моче,
Чи спіймати рибку хоче?

І радіє дітворня,
Вже й не колеться стерня.
По травичці всі ганяють,
І сміються, і співають.

Там цвіркун, а тут жучок,
Ось мурашник й їжачок.
Хоч від праці ми стомились,
Дивну казку подивились.

Подивись навколо, друже!
Пильним будь, уважним дуже.
І тоді у світ природи
Враз відкриються ворота.

                2001р.