Мать

В душе, как прежде, пепелище –
Пусть ночь иль ранняя пора,
Она сынов по миру ищет,
Сынов – Ивана и Петра.

Травою заросли окопы,
Забыт войны кошмар и срам…
Идёт Горпина  в ту Европу,
По сёлам и по городам.

Где спрашивать, и где искать их
В тоске тревожной и немой?
Не здесь лежат Ивась чубатый
И синеглазый Петрик мой?

А в сёлах люди – милы-милы,
А сёла в мае – так цветут,
Но посмотри – везде могилы,
Погибших за Отчизну тут.

Их память точно не завянет
Став частью горестной земли,
Лежат здесь Пётры и Иваны,
И Николаи, Васили.

Они пришли сюда с боями,
И ныне все в земле сырой.
И говорят ей: ваши, мама,
Сыны лежат в могиле той…

В душе, как прежде, пепелище
Пусть ночь иль ранняя пора
Она сынов по миру ищет,
Сынов – Ивана и Петра.


МАТИ

Вона заходить в кожну хату –
Чи ніч, чи вранішня пора.
Вона іде синів шукати –
Свого Івана і Петра.

Тернами заросли окопи.
Уже війни забуто жах…
Іде Горпина до Європи,
Іде по селах та містах.

Де їх питати, де шукати
В журбі тривожній і німій?
- Чи тут лежить Івась чубатий
Та синьоокий Петрик мій?

А в селах люді милі-милі,
А села – квітнуть у маю.
А в селах скрізь стоять могили
Отих, що впали у бою.

І їхня пам’ять не зав’яне
На нашій страдниці-землі.
Лежать Петри, лежать Івани,
Лежать Миколи й Василі.

Вони ішли сюди з боями
І тут лягли в землі сирій…
І кажуть скрізь: то ваші, мамо,
Сини лежать в могилі цій…

Вона заходить в кожну хату –
Чи ніч, чи вранішня пора…
Вона іде синів шукати –
Свого Івася і Петра.

(Станіслав Тельнюк. Залізняки. –
Залізняки. – Радянський письменник. –
Київ, 1966. – С.9-10).