Мій непохитний, змучений народе,
Коли нарешті замість сірих фарб,
Кольори щастя знов будуть у моді,
У кожній хаті, біля рік і дубрав?
Коли, коли, як хочеться побачить,
Усміхнені обличчя українців скрізь.
Невже вкрай важко бути зрячим,
Невже так складно впанувати злість?
Колись над нами сонечко засяє,
І в нашу честь співатимуть слов'ї,
Ми того варті, і ніяка зграя,
Не відбере в нас - волі і землі!
М й непохитний, змучений народе
© Copyright: Николай Прохоренко, 2012
Свидетельство о публикации №112110705137
Свидетельство о публикации №112110705137
Рецензии