Зійшла зоря, зійшла ясна,
Он там біля броду,
Покотилася по небу
Тай упала в воду.
Біля ставу, біля броду
Дівчина стояла,
І свою дівочу долю
Вона дожидала.
Дожидала, та все марно,
Доленьку-судьбицю.
Сама дівка була гарна,
Струнка, білолиця.
Зійшла зоря,була доля
Лиш одну хвилину,
І тепер вона колише
Маленьку дитину.
Вже дівчина не дивиться
На гарную вроду.
Покотилась її доля,
Й шелеснула в воду.
І нічого вже не вдієш,
Дивіться дівчата!
Краще гірше вже щось мати,
Ніж такая втрата.
Долю втратиш, не повернеш
Ніколи, нізащо...
Як зустрінеш то не віддавай,
Бо то твоє щастя!
2004р
Д! вчача доля
© Copyright: Яна Ковалева, 2012
Свидетельство о публикации №112110607812
Свидетельство о публикации №112110607812
Рецензии