Немає краю моєї душі,
Де літали птахи, накрапали дощі.
Нема кінця моєї журби,
Що паплюжить кольори тих птахів, а як би...
А якби я змогла ще раз покохати?
Може змогла б ту журбу подплати?
Що жере мене днями, роками,
Поїдає душу мою темну віками.
І знову весна, заспівали птахи
У моїй журбливій душі, де знесло всі дахи.
Розтанув весь сніг, а про зиму забули,
Відколи кохання прийшло. Відколи...Відколи...
Вiдколи
© Copyright: Таеган, 2012
Свидетельство о публикации №112110600073
Свидетельство о публикации №112110600073
Рецензии