Де за вербами світить віконце,
А над хатою в’еться димок.
Там кохана моя наче сонце,
Та на жаль-на воротах замок.
А за муром не пес, а вовчисько,
Все навколо подвір’я біжить.
Бо мене, не підпустить він близько,
А приманками не ворожи...
Чому ти, до воріт не підійдеш,
А цвітеш наче мак у вікні?
На хвилинку на ганочок вийдеш,
Та ні слова не скажеш мені?
Потім тихо віконце відкриеш,
Усміхнешся, Бог знае кому.
Не жартуй з моїм серцем, дівчино,
Бо і сам я не знаю,чому.
Не жартуй дiвчино
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112110606403
Свидетельство о публикации №112110606403
Рецензии