Я вм1ю р1вно тримати спину

Обіцянки


я вмію рівно тримати спину,
і давно вже не вірю словам:
«я ніколи тебе не покину»,
«я нікому тебе не віддам»,

хто був поряд в погану годину
і підставивши спину вітрам
закривав мене, ніби дитину
без чужих і гнилих мелодрам.

хто віддав би останню свитину
з ким говориш лише сам-на сам,
той повірить тобі і не спинить,
не зуміє поставити шрам.

коли маєш надійну людину
разом віриш сліпим чудесам
підказавши в майбутнє стежину
ти повіриш, її лиш устам.

а порожніх обіцянок павутину,
обриваю, не вірячи снам.
хто кричав «не покину» - покинув.
зрадив той, хто твердив :«не віддам».


Рецензии