Ти не була така, як вс1

«Ти не була така, як всі,
Ти щось ще гірше за усіх.
Щоночі снилась уві сні,
Я відчував, що йду на гріх»

А очі в тебе все життя
Мені здавалися сумними,
Казав мені, що «саме та»,
Не здивував, словами цими.

В пустій квартирі я знайшла
Старий жакет з твоїм блокнотом,
Взяла з собою і пішла,
Мов облило холодним потом.

Поставила залізний чайник,
Зробила чаю, як ти любиш.
Сама я сіла у вітальні,
Дістала із кишені зошит.

Взяла до рук і посміхнулась:
«Невже ще хлопці щось і пишуть?»
І перше, що мені так приглянулось.
«Послание к Наталье». Пушкін

«Да кто же ты, болтун влюбленный?»
Мій погляд впав на ці слова.
І справді, хто ти, дитя сонне?
Не розуміла і сама.

Далі були якісь записки
І невідомі мені дати.
Про що говорять всі ці списки?
Що ти хотів всім цим сказати?

І тисячі питань одразу,
Я все читала, уявляла.
Цей образ викликав образу,
Невже про мене тут писалось?

Останній вірш був невідомим,
Без автора, лише під дивним знаком,
Але він здавсь мені знайомим,
Його десь чула ненароком.

В епіграфі було «мерсі»
Немов писав знайомий мені псих:
«Ти не була така як всі
Ти щось ще гірше за усіх».