Ті тварі,
Які кожного дня,
Ріжуть нам душу,
Як свиню на вечерю,
Кожного дня вбивають нас,
Знову,
І знову,
І знову.
А потім досипають нам приправу:
Крисиний яд,
І сіль,
І соду.
А потім думають,
Ну що ж ми такі суки,
І починають мази ті рани,
Зеленкою і йодом.
А ми,
Всього лиш їх вечеря,
А може і обід,
А для ще більших сук,
Напевне і сніданок.
А шо ж саме вони їдять?
Ну дійсно.
Це ж типово.
Наші душі, це перша страва,
Головна по всьому плану,
А попім серце,
І все інше.
Але те вже побажанню.
А ми все,
Кожен день те терпим,
Бо розумієм,
Що й мертвими убють.
Вони ж ті тварі,
Ті самі суки,
В яких немає цінностей і щастя.
Які всього лиш вміюиь нас убити.
Арина Новеева.
Твар
© Copyright: Новеева Арина, 2012
Свидетельство о публикации №112110611093
Свидетельство о публикации №112110611093
Рецензии