На брудних запiтнiлих скельцях
візерунки виводиш в маршрутках
і сприймаєш занадто до сердця
кожне слово моє, кожен шурхіт...
пролітають віки над Подолом,
і стоять торгаші на Узвозі,
ходять люди і п'ють кока-колу,
всі вони зрозуміти не в змозі
те, що світ - він поділений навпіл...
що є ти, але є іще інша...
і стікає отрута із ампул,
почуттів, невимовно грішних...
бо це місто... із присмаком болю,
бо це місто... бетонна казарма,
що його приписала нам доля,
і каштанів пожовклих карма,
припорошена кокаїном
із небес, наче божа манна,
як дешеве життя швидкоплинне,
буте танути чорна рана,
на душі, що дірою зіяє,
і пройде, як і всі ми із часом...
ти візьми нам білети до раю,
мені сумно так... підемо разом...
© Паша Броський
Свидетельство о публикации №112110500605
Алексей Бинкевич 09.06.2013 00:10 Заявить о нарушении