Водяник

На дні річки, в багнюці і мулі
Лежать люди, навіки поснулі.
Самі  мертві, але наче живі -
Колихаються в мутній воді...

Їм би повітря - вони б закричали
Але ніхто їм не винен, бо знали -
Ріка непроста, живе там водяник,
І їх забрав для доньок-русалок.

Йому все одно, аби для забави
Все інше - не його вже справи…
Хто куди їхав, хто чого ждав,
Без розбору живих похапав...


Рецензии