Водяник
Лежать люди, навіки поснулі.
Самі мертві, але наче живі -
Колихаються в мутній воді...
Їм би повітря - вони б закричали
Але ніхто їм не винен, бо знали -
Ріка непроста, живе там водяник,
І їх забрав для доньок-русалок.
Йому все одно, аби для забави
Все інше - не його вже справи…
Хто куди їхав, хто чого ждав,
Без розбору живих похапав...
Свидетельство о публикации №112110501773