Дощ i Львiв

Самотньо дощ гуля по вулицях у славнозвіснім Львові.
Шукає пари, що в коханні. Та, дарма – всі по квартирам.
Під парасольками багато… і, гадають, що купаються в любові.
Не вірять в те, що їх тіла захопить сірим та буденним виром.

Бруківку, аж до блиску, молодятам чисто стежки на «ВИСОКІМ»
Їх тисячі: і, почуттів жага, і кроків спільних «па» у танцях.
Стрімкий політ, де руки – крила, серед океану хмар широких,
Обручки та вогонь, крізь дощ, надією блищать на пальцях.

До нитки змок наш древній Львів, йому і не звикати.
Неначе Лондон, весь в росі із хмар та сліз, історій знаменитих.
До ранку, цілу ніч, бешкетник, буде весело собі гуляти,
На кожен дах залізе. Про життя, про сум він буде бубоніти.

Почуй про себе та про серце, що сумує ніжно за тобою!
Про височінь, що недосяжна, але чиста, хоч у сірих хмарах.
Згадай про плинність днів, хвилин, що стрімко протекли рікою,
Дощ-ЖАРТІВНИК. Вологим серцем прагне поєднати в парах.

Поет ХХ сторіччя 02. ХІ. 2012  Львівський залізничний вокзал 00:57-01:44