Солодке покликання

 
Солодка ця професія – бджоляр,
Хмільна,  якщо ти ще і медовар.
Важка та благородна споконвіку,
Бо шану й дяку маєш ти велику!

Природа-мати  – твій найкращий друг!
Твоя колиска - поле, ліс та луг!
Твої парфуми – чебреці та  м’ята,
Свята земля - твоя квітуча хата!

Щодня із сонцем пасічник встає,
Роботі серце й душу віддає.
Вмивається цілющою  росою,
Братається  з комашкою святою.

Увечері невтомний наш трудар,
Шле Богу дяку до небесних хмар
За доленьку, освячену медами,
За волошкове плесо над житами!

А засурмить Святий медовий Спас,
Бджоляр медком  порадує всіх  нас,
Що, мов бальзам,  для  кожної людини,
Цілющий дар від неньки-України!

Ще й мед питний на славу теж удався!
В  барилечках  дубових настоявся,
З букетами найкращих квітів, трав,
Що сам Господь для зцілення саджав!

Напій цей древній пращури вживали,
Козацьку силу і здоров’я мали.
І перемогу несли   з поля бою
Теж завдяки чарівному напою!

Тому цілющих крапель не цураймось,
Із золотого плеса  причащаймось-
І матимем- сторічний ювілей!
За Україну-будьмо? Будьмо! Гей!