Наснилась мені якось Божая Мати.
Просила до Неї мене завітати.
Там черга була із людей молодих,
Мене пропустили пройти вперед них.
Пройшла я, і сіла за стіл проти Неї .
З ясними думками ,з легкою душею.
«Згадай про життя, як на світі жила?»
Болючим був спомин , бриніла сльоза.
Я з болем згадала дитинство голодне,
Окраєць від хліба і зими холодні.
Про школу і друзів , про мамині руки,
Про щастя у парі, і біль від розлуки.
О, Діво Маріє, Ти - Божая Мати,
Невже прийшов час мені іспит здавати?
Не Сину Твоєму, а саме Тобі?
Бо Ти була поруч зі мною в біді?
У грудях пеклО, немов небо гроза…
Котилась непрохана ночі сльоза.
Невже віджила ? Невже відлюбила?
Я з острахом в темряві очі відкрила…
Наснилась мен1
© Copyright: Лариса Рындова, 2012
Свидетельство о публикации №112110406293
Свидетельство о публикации №112110406293
Рецензии