незакiнчене

          Поєтичний  переклад  з  російської:http://stihi.ru/2012/10/28/1187


Осінь  знов  складає  пазли
з  листя,  що  жбурляє  вітер...
Недоладний  нині  вечір,
зірки  в  очі  –  всі  одразу,
і  збирає  місяць  віче  –
рішення  усі  про  зливи,
з  віршами  і  мокрим  снігом,
що  течуть  невибагливо...
І  зміта  це  чтиво  двірник,
папірців  рухливу  зграю,
ставиться  до  них  з  презирством  –
і  птахами  відлітають...
Знов  шарудять  невгамовно,
і  в  калюж  обіймах  срібних,
кришивом  рудим  і  дрібним,
так  покірно,  мовчки,  мокнуть...

Осінь...  ми  складемо  пазли
із  квитків,  що  на  літвечір,
таємниць,  що  в  світі  безмір...
Вітер,  нетривкий  до  сказу,
переплутав  довгі  пасма
із  вогких  волосся  й  віття,
із  світанків,  шо  невмиті,
нескінченних  негараздів...
Ми  зберемося  серйозно
по  любов,  як  по  ожину,
в  кошики  складем  жарини
переплетених  курйозів...
Слів  для  виправдань  немає...
Листю  в  золоті  і  сріблі
вже  нічого  не  потрібно  –
по-осінньому  дрімає...

Жовтень  вже  до  слів  байдужий,
листопад  до  них  суворий...
не  допомогти  недужним,
мружаться  короткозоро...