Самотність. Пустота. Сред темного поля.
А десь у далі шум трас і машин,
Тут тиша. Говорить лиш вітер зі мною,
І дощ от-от пошепки заговорить.
І хмари великі і так вони близько,
А поле темніє, прискорює мить,
І білий лелека стоїть серед поля,
Змахнувши крилом, він до сонця летить.
А сонця немає, воно так далеко,
Лиш промінців кілька хапає мій зір,
Душа не хапає, душа не лелека,
Моя душа прагне дощу без надій!
Вируючих хмар, вітрів, ураганів,
І зливи безщадної до наших тіл.
Сред темного поля, що коле долоні,
Та надає змогу розправити крил.
Лелека
© Copyright: Маринесса Маринесса, 2012
Свидетельство о публикации №112110404679
Свидетельство о публикации №112110404679
Рецензии