На протязi вiчностi

Відчини моїм відчаєм вічність.
І відчуй: це не вальс і не Відень.
Сум і смуток такі потойбічні,
Що тримай міцно-міцно мій квітень.
Не запитуй, не гай ні хвилини –
Це той самий Петро на воротях.
Обійми і врятуй, як дитину,
І скажи: «Ти замерзла. То – протяг.»


Рецензии