У неділю дві дівчини
Розмовляли біля тину.
Одна каже - сусід гарний,
Та кохати його марно.
Хоч стрункий він, та вродливий,
Чорноокий жартівливий,
Не заглядай – каже мати-
Бачиш доню-він жонатий.
Жінка його молоденька,
Чепурненька, та гарненька.
-Що ви мамо, та я ж краща,
А тобі морока нащо7
Ти як маків цвіт нівроку-
Непотрібна ця морока!
Гріх великий, каже мати,
Чуже щастя руйнувати.
Я хіба його руйную,
Тільки голос той почую,
А зненацька в очі гляну-
Серце наче квітка в’яне...
Знаю мамо що це марно,
Та сусід наш дуже гарний.
Друга каже, щось здаеться
Часом з тебе він сміеться.
-Лишенько, а що робити?
Що? Сусіда-розлюбити!
Познайомлю тебе з братом-
Молодим і не жонатим.
І гріха тобі не буде,
Та й сусіда ти забудеш.
А та їй відповідае;
-Кого любить не питае.
Коли серденько кохае...
Гарний сусiд
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112110306747
Свидетельство о публикации №112110306747
Рецензии